Довідник споживача
Права споживачів
Захист прав споживачів – це складова частина захисту прав
людини. У 1960 році ООН засновано Consumers International –
Міжнародну організацію споживачів - Consumers International (CI),
яка об’єднує майже 200 країн світу, членом якої з 1997 року є
Україна.
Consumers International визнає такі права споживачів:
• право на задоволення основних потреб означає право на основні
(базові) товари і послуги, які забезпечують виживанняна адекватне
харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я,
освіту;
• право на безпеку означає право бути захищеним від продуктів,
виробничих процесів і послуг, шкідливих для здоров’я або життя.
Воно передбачає піклування як про повсякденні, так і про
довгострокові інтереси споживачів.
• право на інформованість означає право отримувати відомості,
необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір або приймати
потрібне рішення. Споживачі повинні бути забезпечені інформацією,
яка дозволяє їм діяти розумно і відповідально. Вони також повинні
бути захищені від неточних або таких, що вводять в оману рекламних
відомостей, розміщених в об’явах, на етикетках, упакованні або
розповсюджуваних іншими методами;
• право вибору означає право мати доступ до різноманітних
товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами, а у
випадку монопольної торгівлі – мати за справедливої ціні гарантію
задовільної якості;
• право бути вислуханим означає право споживача відстоювати свої
інтереси і спонукати урядові й інші органи, що здійснюють державну
політику, брати їх до повного і співчутливого розгляду при
формуванні і здійсненні економічних та інших напрямківполітики. Це
право передбачає представництво у вказаних органах, а також участь
в розробленні продуктів і послуг до того, як їх почнуть виробляти
або реалізовувати;
• право на відшкодування означає право на задоволення обґрунтованих
претензій, тобто право отримувати компенсацію у випадку придбання
неякісних товарів або отримання незадовільних послуг, а також
користуватися прийнятними формами правової допомоги для задоволення
як серйозних, так і дрібних претензій;
• право на споживчу освіту означає право на набуття знань і
навиків, які дозволяють споживачеві постійно, протягом всього життя
підвищувати освіченість в частині відстоювання своїх прав
споживача, а також впливу на сфери виробництва та реалізації
товарів і послуг;
• право на здорове навколишнє середовище означає право на фізичне
оточення, яке здатне підвищувати якість життя. Воно передбачає
захист від небезпек, над якими окрема особа не має контролю. Воно
визнає необхідність захищати і поліпшувати навколишнє середовище
для нинішнього і прийдешніх поколінь.
На державному рівні визнання та підтримку консумерський рух вперше
здобув у США після розгляду в конгресі та проголошення 15 березня
1962 року президентом Д. Кеннеді «Білля про права споживачів». У
цьому документі задекларовано 4 основні права споживачів:
• на вибір;
• на безпеку товарів та послуг;
• на інформацію;
• бути почутим.
В 1973 році ХХV сесія Консультативної Асамблеї Євросоюзу ухвалила
“Хартію захисту споживачів”, що містить п’ять розділів, відповідно
до основних прав споживачів:
а) право споживачів на захист і допомогу;
б) право на компенсацію в разі збитків;
в) право на консумерську інформацію;
г) право на консумерську освіту;
ґ) право на представництво та консультацію.
В 1985 році Генеральна Асамблея ООН затвердила “Керівні
принципи захисту інтересів споживачів”, які повинні
використовуватися урядами країн світу при реалізації політики
захисту інтересів споживачів.
Названі документи лягли в основу адміністративно-правового
механізму захисту споживачів в усьому світі.
В Україні права споживачів визнані найвищою соціальною цінністю та
належать до найголовніших соціальних прав громадян, захист яких
покладено на державу. Основні права споживачів наведені в ст.
4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою,
споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції,
яка реалізовується на території України, для задоволення своїх
особистих потреб мають право на:
1) державний захист своїх прав;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про
продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її
виробника (виконавця, продавця);
5) відшкодування шкоди, завданою дефектною чи фальсифікованою
продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та
моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і
здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених
законодавством;
6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади
за захистом порушених прав;
7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання
споживачів).
