ПРО ОСНОВНІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗЛОЧИНИ ТА ПРАВОПОРУШЕННЯ РФ ПРИ РОЗВЯ’ЗАННІ АГРЕСИВНОЇ ВІЙНИ ПРОТИ УКРАЇНИ 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ

АВТОРИ: науковці ДТЕУ доц. Мельниченко Н.О., доц. Невара Л.М.,

доц. Кортукова Т.О., проф. Кресін О.В., проф. Островська Б.В.,

завідувач відділу правових проблем політології Інституту держави

і права ім. В.М.Корецького проф. Кресіна І.О.

СЕРГІЙ ОСИКА

Надзвичайний і Повноважний Посол України,

народний депутат України трьох скликань,

перший представник України у

Світовій організації торгівлі

ВОЛОДИМИР ХАНДОГІЙ

Надзвичайний і Повноважний Посол України,

Президент Української асоціації зовнішньої політики

ОЛЕКСАНДР КУПЧИШИН

Надзвичайний і Повноважний Посол України,

Віце-президент Української асоціації зовнішньої політики

ЮРІЙ СЕРГЄЄВ

Надзвичайний і Повноважний Посол України,

Постійний представник України при ООН (2007-2015)

«…весь цивілізований світ поважає та дотримується фундаментальних цінностей міжнародного права, демократії та прав людини. Новий агресивний виток агресії російської федерації в Україні, повномасштабні військові дії у тому числі проти цивільного населення та інфраструктури є кричущим порушенням норм міжнародного права. На захист нашої Вітчизни стали Збройні сили України, всі гілки влади, громадське суспільство, зокрема, науковці. Саме науковці повинні роз’яснювати та поширювати достовірну інформацію та оцінку дій агресора, що і було зроблено викладачами Державного торговельно-економічного університету. Це перший крок великої роботи, що очікує на науковців…»

Російська Федерація систематично порушує та не виконує взяті на себе міжнародні зобов’язання. 21 лютого 2022 року президент Російської Федерації підписав укази про визнання Російською Федерацією «незалежності» «ДНР» та «ЛНР». 22 лютого 2022 були прийняті два закони, а саме: Федеральний закон № 33-СФО «Про ратифікацію Договору про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу між Російською Федерацією та Донецькою Народною Республікою» та Федеральний закон № 34-СФО «Про ратифікацію Договору про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу між Російською Федерацією та Луганською Народною Республікою». Цими діями Російська Федерація свідомо односторонньо припинила Мінські домовленості, що суперечить, зокрема, статті 26 Віденської конвенції про міжнародні договори, яка закріплює необхідність добросовісного виконання міжнародних договорів.

Чергове нахабне порушення міжнародних договірних зобов’язань Російська Федерація здійснила 24 лютого 2022 року, коли близько 5-ї ранку її війська із застосуванням повітряних, сухопутних та морських сил вторглися в Україну. Метою російської наступальної військової операції є знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю.

Під час повітряно-наступальної операції противник продовжив нанесення вогневого ураження військовим та цивільних аеродромах, пунктах управління військами (силами), об’єктах системи ППО, важливих критичних об’єктах інфраструктури, населених пунктах та підрозділах в районах оборони. В порушення норм Міжнародного гуманітарного права окупанти підступно нанесли і продовжують наносити ракетні удари по житлових будинках, соціальній інфраструктурі по всій території України.

Згідно норм міжнародного публічного права останнє кваліфікується як пряме порушення п. 4 ст. 2 Статуту ООН, де визначено зобов’язання держав утримуватися у міжнародних відносинах від погрози силою чи її використання проти територіальної цілісності та незалежності будь-якої держави. Хоча, це зобов’язання РФ порушила ще у 2014 році. Статтею 2, пунктом 4 Статуту ООН визначено, що усі члени ООН утримуються у їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будьякої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями ООН. Статут ООН також забороняє втручання у внутрішні справи держав. Слід зазначити, що ці норми є обов’язковими для виконання усіма державами світу і, у першу чергу, постійними членами Ради Безпеки ООН, яким все ще залишається Російська Федерація.

У загальному міжнародному праві військова окупація території держави в результаті застосування сили на порушення Статуту ООН заборонена, як і організація та заохочення організації іррегулярних сил чи озброєних банд, у тому числі найманців, для вторгнення на територію іншої держави. Жодне набуття територій в результаті погрози силою чи її застосування не повинно визнаватися іншими державами (Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами згідно із Статутом ООН 1970 р.).

Згідно з резолюцією про визначення агресії 1974 р. військова окупація території іншої держави або її частини, який би тимчасовий характер вона не мала і незалежно від оголошення чи неоголошення війни, а також анексія кваліфікуються як акти агресії – «застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави». Кваліфікація окупації не змінюється залежно від того, чи цей акт було здійснено регулярними збройними силами, чи шляхом засилання державою, чи від імені держави, чи за значної участі держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил чи найманців. Жодне набуття територій у результаті агресії не є і не може бути визнане законним (ст. 1, 3, 5).

Гельсінський заключний акт НБСЄ від 1975 року, підписаний СРСР (Російська Федерація - правонаступник), закріпив принцип поваги кордонів у Європі. Визнання цього принципу означає також визнання існуючих кордонів у якості юридично встановлених відповідно до міжнародного права і відмову від яких-небудь територіальних домагань. Повітряні, сухопутні та морські війська Російської Федерації здійснили незаконний перехід через державний кордон України. Вже восьмий рік поспіль Російська Федерація здійснює посягання на державний кордон України, а починаючи з 24 лютого 2022 року таке посягання є повномасштабним, що демонструє порушення Російською Федерацією ще однієї норми міжнародного права.

Російська Федерація порушила Статут Ради Європи від 1949 року, до якого приєдналась в 1996 році та не дотримується принципів Організації, закріплених статтею 3 Статуту Ради Європи, а саме: верховенство права і дотримання прав людини та основних свобод. Тому, скориставшись статтею 8 Статуту Ради Європи, Організація, 25 лютого 2022 року шляхом прийняття рішення консенсусом, призупинила представництво Російської Федерації в Раді Європи. Незважаючи на це, РФ досі зобов’язана дотримуватися Європейської конвенції про права людини і про порушення індивіди будуть звертатися до Європейського суду з прав людини.

Будапештський меморандум від 1994 року, укладений між Росією, США, Великобританією та Україною, гарантами якого також є Франція та Китай, тобто усі постійні члени Ради Безпеки ООН, закріпив гарантії безпеки та чітке визнання кордонів України у разі відмови від ядерної зброї, якої налічувалось приблизно 2000 ядерних боєголовок. Анексія Криму, тимчасова окупація Донецької та Луганської областей, а потім повномасштабні воєнні дії на усій території України, розпочаті 24 лютого 2022 року є свідченням грубого порушення норм, закріплених Будапештським меморандумом Російською Федерацією.

24 лютого 2022 року російські війська захопили Чорнобильську атомну електростанцію та зону відчуження в Україні. Сьогодні весь світ опинився перед новою страшною загрозою ядерної небезпеки: російські збройні угруповання захопили всі об'єкти Чорнобильської АЕС. У сховищах відпрацьованого ядерного палива СВЯП-1 і СВЯП-2 є понад 22000 відпрацьованих тепловидільних збірок реактора. У жахливих руках агресора ця значна кількістю плутонію-239 може перетворити на ядерну бомбу, яка перетворить тисячі гектарів на мертву безжиттєву пустелю.

Атомні електростанції, інші ядерні та радіаційні об'єкти України є об'єктами мирного використання ядерної енергії, вони не розраховані на ведення воєнних дій і не повинні зазнавати нападу відповідно до статті 56 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв міжнародних збройних конфліктів. Атомні електростанції та інші об'єкти поблизу, навіть військові, не повинні піддаватися нападу, оскільки це може призвести до вивільнення небезпечних сил і подальших важких втрат.

Водночас слід констатувати численні грубі порушення норм міжнародного гуманітарного права, які застосовуються під час збройних конфліктів, зокрема, Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них, що передбачають захист жертв збройних конфліктів. Відповідно до положень цих договорів сторони повинні забезпечувати захист цивільного населення та цивільних об’єктів та вживати всіх заходів, аби не піддавати цивільне населення ще більшому ризику. Міжнародне гуманітарне право також зобов’язує сторони шукати та надавати всю наявну інформацію про загиблих осіб та тих, хто вважається зниклими безвісти, щоб забезпечити право сімей на отримання інформації про долю своїх родичів. Житлові будинки, дитячі садочки, медичні установи, міста не повинні бути театром воєнних дій. Третя Женевська конвенція також забороняє неналежним чином використовувати прапори, військові емблеми, знаки розрізнення або військову форму ворога, переодягання військових у цивільну форму.

Таким чином, станом на сьогодні на території України відбувається міжнародний збройний конфлікт визначений статтею 2 (пункт 2) чотирьох Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. Росія обстрілює територію України за допомогою своїх збройних сил.

Заслані диверсійно-розвідувальні групи проникають на вулиці міст та вбивають мирних жителів. Збройні сили РФ обстрілюють цивільні об’єкти, лікарні, дитячі садочки, карети швидкої допомоги, житлові будинки. У відповідь на кричущі порушення норм міжнародного права, а також основоположних прав людини, Україна у відповідь на агресію РФ правомірно застосувала ст. 51 Статуту ООН, яка допускає застосування сили при реалізації права на індивідуальну самооборону.

Також публікуємо пояснення команди Truth Hounds (https://truthhounds.org/hto-my/, https://www.facebook.com/truthhounds/)

Документатори та документаторки Truth Hounds встановили, що низка військових операцій РФ на морі порушувала міжнародне гуманітарне право і може бути кваліфікована як воєнні злочини.

Мова йде зокрема про:

• Попаданням ракети (бомби) в балкер Yasa Jupiter під прапором Маршаллових островів в районі порту Одеси 24 лютого. Судно прямувало з України до Румунії. Жертв немає.
• Обстріл танкер-хімовоза «Millennial Spirit», що йшов під прапором Румунії, за 12 миль від порту «Південний». Обстріл був здійснений 25 лютого російським воєнним кораблем. Два члени екіпажу отримали поранення, а судно зазнало лиха.
• Цього ж дня в балкер Namura Queen під прапором Панами було здійснене ракетне попадання в корму під час знаходження на якірній стоянці № 358 рейду порту «Південний». Була виведена з ладу частина обладнання та поранено члена екіпажу.

Торгові судна, якими без сумніву були всі три згадані вище судна, є цивільними об'єктами і, відповідно, не можуть бути об'єктом атаки. Вони втрачають захист лише у разі їх використання у військових цілях. Члени екіпажів торгових суден є цивільними особами (ст. 50 Женевської Конвенції ІV - ЖК ІV) і також не можуть бути об'єктами атаки. Захист торгових суден та членів екіпажу у разі збройного конфлікту гарантується ЖК 4 та Додатковим протоколом І до Женевських конвенцій (ДП І), а також звичаєвими нормами МГП. Одним із відображень звичаєвих норм є Керівництво Сан-Ремо з міжнародного права, що застосовується до збройних конфліктів на морі.

Усі три судна, що зазнали нападу, були торговими судами під прапорами нейтральних (що не беруть участь у конфлікті) країн. Напади на нейтральні торгові судна заборонені, за винятком випадків, прямо передбачених п. 67 Керівництва Сан-Ремо щодо здійснення торговими суднами ефективного внеску у військові дії. Зважаючи на доступну інформацію, немає підстав вважати, що у випадку з обстрілом «Yasa Jupiter», «Millennial Spirit» і «Namura Queen» були підозри щодо їх залучення у військово вагому діяльність. Окрім того, у випадку з нападом на танкер-хімовоз «Millennial Spirit» була загроза серйозної, широкомасштабної та довготривалої шкоди навколишньому середовищу та, відповідно, порушення положень ст. 55 ДП І та звичаєвої норми МГП, як вона сформульована у п. 44 Керівництва.

Відповідно, обстріл балкера Yasa Jupiter, танкера-хімовоза Millennial Spirit і балкера Namura Queen російськими воєнно-повітряними силами можна кваліфікувати як серйозні порушення МГП у вигляді умисного нападу на цивільний об'єкт (у розумінні ст. 85(3) (а) ДП І та Статті 8(2)(b)(ii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду) або, якщо намір не буде встановлений поза розумним сумнівом, як невибірковий напад, який завідомо міг завдати шкоди цивільному об'єкту та потенційно загрожував навколишньому середовищу (у розумінні ст.85(3)(b) ДП I).

Орім безпосереднього нападу на кораблі під прапорами нейтральних держав, 27 лютого кораблі воєнно-морського флоту РФ захопили судна "Afina" IMO 8029272 та "Princess Nikol" IMO 8319392. Обидва судна під прапором України перевозили зерно з Миколаєва до Констанци (Румунія). На двох бортах перебуває близько 50 людей.

Цивільні судна перебували за 18 миль від півострова Крим, на південь від мису Тарханкут. Військові РФ заявили, що у випадку, якщо судна спробують продовжити рух, їх знищать за допомогою ракет. Зупинка торгових судів противника і навіть їх захоплення допустимо за згаданим вище Керівництвом Сан-Ремо (пп. 59-60), а також за ст. 53 Гаазького положення. Проте, МГП вимагає, щоб захоплення було компенсоване приватним особам, які є власниками судна.

Описані тут випадки порушення МГП поглиблюють гуманітарну катастрофу, яку спричиняє будь-який збройний конфлікт, і мають бути належно оцінені світовою спільнотою.

Нижче можете ознайомитись з англійським, німецьким та польським варіантами тексту / Below you can find english, german and polish versions of the text

LEGAL QUALIFICATION OF ACTIONS OF THE RUSSIAN FEDERATION IN ACCORDANCE WITH THE RULES OF INTERNATIONAL LAW

RECHTLICHE QUALIFIZIERUNG VON HANDLUNGEN DER RUSSISCHEN FÖDERATION

KWALIFIKACJA PRAWNA DZIAŁAŃ FEDERACJI ROSYJSKIEJ ZGODNIE Z PRZEPISAMI PRAWA MIĘDZYNARODOWEGО